Про школи для українських дітей у Німеччині

[Alona]

Весною українських дітей в дуже швидкому темпі німці прилаштовували як могли. За декілька місяців вони отримали досвід. В цілому є два варіанти. Кожний варіант має плюси і мінуси, але не завжди є вибір. Часто доводиться погоджуватися на те, що пропонують (особливо зважаючи на закріплене місце проживання). Також ситуація різна в початковій школі, середній та старших класах.

 

1. Німецький клас. Звичайний німецький клас + додаткові уроки німецької (зазвичай пару годин щодня). Діти одразу потрапляють у "справжню школу". І наче мають вчити мову швидко, бо "діти швидко все схоплюють". Але є момент. Німецька - не польська, яку розумієш через 3 тижні, через пару місяців добре читаєш, а прочитавши чи чуєш знайомі слова та розумієш, що від тебе хочуть (польську я вчила якраз дитиною, саме таким чином, тому знаю, що пишу). Німецька - абсолютно не схожа. Дуже важко здогадатися дитині, що від неї хочуть. Дехто з дітей, ті що більш обдаровані в мовах, можуть витягувати інформацію з контексту, власне так вони і вчать, тому і більш обдаровані. Але більшість  дітей відчувають стрес, чим старша дитина, тим менше в неї бажання "здогадуватись", дитина потребує перекладу та пояснення (переломним тут є вік в 12 років за різними дослідженнями). Я б сказала, що 1 та 2 клас було б краще навчатися з німецьким класом (за умови, що в класі не багато українців, бо тоді формується своя власна компанія і порушується принцип "занурення", діти спілкуються у своєму колі дуже погано засвоюють німецьку через це). 3/4 клас - німецький клас, якщо дитина вже трошки знайома з нім., ви готові знайти їй вчителя додатково, в українській школі дитина гарно навчалась і їй було доволі легко навчатися. Варто зазначити, що дитині тут легко не буде. Дуже багато текстів, письма, граматичні теми.

Середня школа і вище - однозначно раджу інтеграційний клас, якщо Ваша дитина не має хоча б рівня А2. Інтеграційний клас - це як інтеграційні курси для дорослих. Дорослі ж без знання мови не можуть йти опановувати нову спеціальність? От прямо зараз це практично нереально. Є школи, які лишили дітей у класах (маленькі села, де немає можливості відкрити такий клас). Спочатку батьки дуже тішаться, а потім більш уважні мами помічають наскільки важко дітям. Якщо не вірите, відкрий зараз будь-який підручик дитини, наприклад, біологію, фізику, історію та спробуйте прочитати і переказати. Ви можливо здогадаєтеся, про ще мова у параграфі, бо ви ВЖЕ вчились у школі і маєте певні знання. Але ваша дитина -ні.

2. Інтеграційний клас. Плюс - мінімум 4 уроки німецької вдень з вчителем, який може пояснити дитині граматику. Немає оцінок (що дуже важливо в Німеччині). З мінусів - немає інших предметів. Дитина пропускає українську програму, що в разі повернення додому буде мати наслідки. В Німеччині є постійний двіж біженців, тому тут це у системі. Дитина має 1-2 роки (!) на опанування нім.мовою. Потім дитину скоріш за все відправлять у клас на 1 чи 2 роки нижче. І для нас це катастрофа, а для німців - нормально. Як варіант, паралельно з німецькою вдома самостійно проходити як мінімум математику та англійську. Бо після завершення інтеграційного року, коли буде стояти питання, а в який, власне, клас іти дитині далі, хороші тести можуть зіграти свою справу. В гімназії сина дали писати дітям тести з анг., нім. та математики. Якщо результати задовільні, то залишали дітей навчатися далі у гімназії. Інших переводять з вересня в інтеграційний. Не варто забувати, що після 4 класу починається поділ серед школярів. За результатами знань, це може бути гімназія, а може бути і реальшуле.

Найскладніше - старшокласникам. 9 клас і вище. Варто виходити з того, які плани на навчання далі. Уні тут - це дуже складно. Рівень німецької С1, володіння фаховими предметами + Абітур у багатьох випадках. Далі важке навчання, воно відрізняється від навчання в Україні, що не кажи. Тому не варто, як на мене, лякатися беруфшуле або аусбільдунга (спеціальна проф. освіта). Тут дуже багато професій, що вимагають тільки середньої спец.освіти

(Інформація з телеграм каналу)