Чи можливе примусове повернення в Україну з країн ЄС чоловіків мобілізаційного віку?

[Alona]

Нещодавно Володимир Зеленський заявив, що Україна домовилася з Польщею про повернення чоловіків призовного віку. Але є нюанс, про який президент не сказав, але згодом озвучив радник голови Офісу президента Михайло Подоляк: примусово повернути людину, яка отримала прихисток в країні ЄС, неможливо.

Домовленості з Польщею стосуються тих, хто порушив закони та перетнув кордон без належних підстав й не встиг запросити прихистку. До речі, з Молдовою, Румунією, Угорщиною таких домовленостей наразі немає. Але є випадки, коли Молдова повертала українських чоловіків, спійманих на незаконому перетині кордону, через особливу угоду між крїнами.

 

 Що варто знати в рамках законів ЄС

Для екстрадиції необхідне дотримання ряду умов, таких як:

- скоєння правопорушення, яке визнане злочином як у країні, що вимагає екстрадиції, так і в країні перебування;

- повинні бути доведені достатні підстави для видачі, і, що важливо, правопорушення не повинно мати виключно політичний характер. Тут варто звернути увагу, що незаконний перетин кордону сам по собі може не розглядатися як тяжкий злочин, який обґрунтовує екстрадицію в більшості країн;

- незаконний перетин кордону сам по собі може не вважатися достатньою підставою для екстрадиції;

- законодавство в сфері прав людини та захисту біженців також може стати серйозною перепоною для екстрадиції, особливо якщо є підстави вважати, що вислання особи назад в Україну може наражати її на ризик, включаючи участь у бойових діях.

 

Європейська конвенція про захист прав людини та основоположних свобод містить низку положень, які можуть обмежувати або повністю забороняти екстрадицію. Серед них:

- Стаття 3 Конвенції забороняє видачу особи до країни, де існує реальна загроза катувань, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання. З огляду на бойові дії в Україні та високий ризик для життя чоловіків, яких можуть призвати на фронт, ця стаття може стати вагомим аргументом проти екстрадиції.

- Стаття 2 Конвенції захищає право на життя. Якщо екстрадована особа може опинитися в умовах, де її життю загрожує реальна небезпека (наприклад, на фронті), екстрадиція може порушувати цю статтю.

-  Міжнародне гуманітарне право, своєю чергою, також регулює питання захисту цивільного населення та учасників збройних конфліктів. Відповідно до Женевських конвенцій, особи, які не беруть безпосередньої участі у бойових діях, мають право на захист від насильства. У цьому контексті примусове повернення осіб до країни, що воює, може розглядатися як порушення цих норм, якщо існує високий ризик їхньої участі у бойових діях проти їхньої волі.

- Країна-член ЄС зобов’язана дотримуватися міжнародного гуманітарного права та Конвенції про біженців 1951 року. Згідно з цими нормами, особи, які шукають притулку від переслідувань чи конфлікту, мають право на захист. Важливо підкреслити, що екстрадиція не повинна порушувати право на притулок, якщо особа переслідується або перебуває в небезпеці.

 

Отже, якщо українські чоловіки зможуть довести, що вони шукають притулку в країні перебування через загрозу примусової участі в бойових діях, це також може стати вагомою підставою для відмови в їхній екстрадиції.